Село Литвинівка
Походження назви
Походження назви села краєзнавці пов’язують з прізвищем Литвин. Села Литвин, Литовка, Литвинець, Литва, Литвяки, Литвинівка, Литвиненків, Литвиненка, Віта Литовська та інші – всього 25 сіл з такою основою в назвах – зустрічаються на середній Наддніпрянщині, на Правобережній Україні та на західних землях. Походять вони переважно від прізвищ. Литвинами, литв’яками називали вихідців з колишнього Великого князівства литовського, насамперед білорусів, землі яких за часів Міндовга, Гедиміна та Ольгерда (ХІІ – ХІV ст.) входили до складу Литви. Справжніх литовців на українських землях було не так і багато, литвинами називали спочатку білорусів, а пізніше – українців із північних земель, носіїв північно-українських говірок. Прізвища з цією основою поширені по всій Україні, тільки на півдні України переселенців з Білорусії називали литвинами, а на Полтавщині – литв’яками.
Перша письмова згадка про Литвинівку
У 1652 році Павло Тетеря купив Демидів на Київщині (володів цим селом разом з сестрою Євою), до цього маєтку приєднав недалеку Литурівку (в інших джерелах — Литвинівку). Незважаючи на явне прагнення стати багатим магнатом, Тетеря як легко здобував маєтки, так легко їх і позбувався, часто — даруючи.
29 квітня 1668 року Павло Тетеря дає право власності на свої маєтки в Україні матері-черниці Анастасії, архімандриту Інокентію Гізелю та ігумену Феодосію Софоновичу.
Коротка біографія
Павло́ Тете́ря, у народній творчості Тетеренко, герб Радван або Сліповрон (1620–1622 — початок квітня 1671) — український дипломат, військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави Правобережної України (1663–1665). До 1648 року був писарем ґродського суду у Володимирі-Волинському, 1649 — Переяславського полку, із 1653 р. — переяславський полковник. Був у складі українського посольства в Москві у березні 1654 року для оформлення Переяславської угоди. Ставши гетьманом, проводив політику на відрив України від Московії. Секретар короля, полоцький стольник.
Давня історія села та околиць
У 1988 році на південно-західній околиці Литвинівки доцентом Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова Потильчаком О.В. було виявлене різночасове поселення перше ж ознайомлення із знахідками дозволило стверджувати, що людина обживала цю частину басейну лівого берега річки Ірпеня ще в епоху неоліту (др. пол. V - III тис. до н.е.). Проведене протягом наступного десятиліття дослідження пам'ятки підтвердило, що життя людини на цьому місці не припинялося до початку чи навіть середини ХVІІІ ст. З великою часткою вірогідності можна говорити про те, що саме на місці археологічної пам'ятки часів неоліту – раннього залізного віку у XVII – XVIII ст. існувало поселення відоме в письмових джерелах як Литвинівка.
Про те що життя на поселенні Литвинівка не припинялося і надалі свідчать знахідки предметів раннього слов'янського часу (першої половини І тис. н. є.). Це був час коли територію Центрального Полісся, як і все Середнє Подніпров'я заселили племена зарубинецької, а згодом черняхівської та київської культур частина населення яких пов'язується з попередниками слов'ян.
Із знахідок пізніших епох на поселенні цікавими є: залізне вістря стріли довжиною 6 см, керамічна люлька з жовто-зеленою поливою, що датується ХVІІ ст., а також невеликий скарб дрібних монет польського, литовського та прибалтійського карбування. Всі вони свідчать про те, що життя у цьому місці продовжувалося, або відродилося і в пізньому середньовіччі.
